Відкритий лист до Президента НаУКМА

Співробітники, викладачі і студенти Києво-Могилянської академії!

Ініціативна викладацько-аспірантсько-студентська група розробила лист-звернення до президента С.М.Квіта з метою провести публічний круглий стіл за участю адміністрації, викладачів та студентів НаУКМА, під час якого ми змогли б відкрито висловити свої пропозиції і вимоги щодо наявних сьогодні в університеті проблем та подальшого розвитку Академії.

Охочих підписатися під звернення прошу надсилати свої підписи із зазначенням структурного підрозділу, в якому працюєте (у випадку викладачів), або спеціальності та року навчання (у випадку студентів) на наступну адресу:

savenaukma@gmail.com

Звернення до Президента НаУКМА С. М. Квіта

Шановний Сергію Мироновичу!

24 вересня відбулася Академічна Конференція НаУКМА, де було ухвалено новий Статут НаУКМА, що слугуватиме основним документом, згідно з яким функціонуватиме наш університет. Як ми розуміємо, Академічна Конференція мусила би стати тим майданчиком, де мали бути підняті, обговорені й ухвалені принципи діяльності, що дозволили б нам досягти неодноразово декларованих стратегічних цілей, а саме: набуття статусу дослідницького університету, наближення до західних стандартів вищої освіти та у перспективі – входження до числа ста найкращих університетів світу. Однак бодай спроба досягнути їх відкриває широке коло проблем, про які ми почали говорити з Вами ще в червні 2009 р. Ось лише декілька з них:

• запровадження однакового підходу до оплати праці професорсько-викладацького складу без поділу на штатних працівників та тих, хто викладає за сумісництвом;

• збільшення кількості годин в навантаженні на кваліфікаційні та курсові роботи, без чого науковий потенціал Академії прямуватиме до вкрай низького рівня;

• визначення навантаження на основі викладацьких аудиторних годин та годин, призначених для наукової діяльності;

• визнання наукових ступенів доктора філософії (PhD), отриманих в провідних університетах світу, а також в рамках навчання в докторській школі НаУКМА;

• публічна фінансова звітність за господарською діяльністю НаУКМА;

• доцільність перенесення частини університетського кампусу до смт. Ворзель;

• зміна правил використання публічного простору академмістечок.

На жаль, розмова фактично не відбулася, а при процедурі голосування не було взято до уваги значну кількість голосів тих, хто утримався.

У зв’язку з цим ми просимо від Вас проведення спеціального круглого столу за участю адміністрації, викладачів та студентів НаУКМА, під час якого ми змогли б висловити свої пропозиції щодо стратегії подальшого розвитку Академії та отримати відповідь адміністрації щодо механізмів досягнення уже визначених цілей.

Нагальна необхідність публічної дискусії між адміністрацією і викладачами обумовлена потребою забезпечити прозорість багатьох процедур і способів ухвалення адміністративних рішень, зокрема щодо набору осіб на викладацькі та керівні посади, способів формування штатного розпису, оплати праці професорсько-викладацького складу та розподілу коштів Фонду розвитку НаУКМА. Ми занепокоєні тенденцією корпоративізації університету, яка виявляється в послідовному обмеженні права критично висловлюватись на адресу адміністрації, а також спробами клерикалізації світського навчального закладу.

Ми розраховуємо на можливість провести конструктивну дискусію про стратегію розвитку університету до 15 листопада 2010 р. В такий спосіб ми матимемо змогу закласти в план розвитку університету на 2011 рік нові спільно вироблені принципи, які підвищать якість навчального процесу у майбутньому.

Ми розуміємо, що Академія обмежена рішеннями Міністерства Освіти і Науки та ВАКу, тому впевнені, що адміністрація, викладачі й студенти мусять об'єднати свої зусилля для боротьби за академічні права і свободи на державному рівні. Проте для цього
необхідний чесний та відкритий діалог на рівні університету про ключові проблеми
його розвитку. Ми переконані, що критичні висловлювання на адресу діяльності Академії чи адміністрації не свідчать про бажання дискредитувати університет, а навпаки, є шляхом до його вдосконалення.

Ми впевнені, що людський капітал є головною запорукою перетворення НаУКМА на конкуретноспроможний дослідницький університет сучасного зразка. Тому усі фінансові можливості Академії повинні бути спрямовані на забезпечення гідних умов для якісного виконання своєї праці викладачами та отримання знань студентами. Це мусить стати основним пріоритетом як при визначенні стратегії розвитку НаУКМА, так і при ухваленні окремих адміністративних рішень.

З повагою,

В рамках проекту «Києво Болонська академія»

Within the Project «Kyiv Bologna Academy»

10 червня, 2010, 18.00

June 10, 2010, 18.00

Соціальна лабораторія #2

Social Lab #2

Інна Совсун

Inna Sovsun

ДОСТУП ДО ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПОЛІТИЧНА ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ

ACCESS TO HIGHER EDUCATION

AS POLITICAL FUNCTION OF THE GOVERNMENT

Олександр Бурлака, Павло Величко, Катерина Рубан

Olexandr Burlaka, Pavlo Velychko, Kateryna Ruban

ПОЛІТИКА КАМПУСУ: ДИСЦИПЛІНАРНА ТОПОГРАФІЯ

POLITICS OF CAMPUS: DISCIPLINARY TOPOGRAPHY

В рамках проекту «Києво Болонська академія»

Within the Project «Kyiv Bologna Academy»

ДОСЛІДНИЦЬКИЙ СЕМІНАР

ЩО ТАКЕ УНІВЕРСИТЕТ?

RESEARCH SEMINAR

WHAT IS UNIVERSITY?

31 травня – 4 червня, 2010

May 31 – June 4, 2010

31 травня, понеділок, 17.00

Міхаїл Маяцький (Лозанський університет, Швейцарія). Між обманом і самообманом, або Чи так вже безневинна Болонья?

Алєксандр Бікбов (МГУ, журнал «Логос»). Дерегуляція та автономія: на чию користь працює новий освітній курс?

1 червня, вівторок, 18.00

Алєксандр Дмітрієв (Вища школа економіки, журнал «НЛО»). Корпоративність чи автономія: (пост)радянський університет

у пошуках класичного статусу.

Тетяна Огаркова. Реформа вищої освіти в Україні: бюрократія під «Болонським соусом».

2 червня, середа, 18.00

Єгор Стадний. Університетська автономія в Україні та закордоном: хто керує?

Олена Богданова. Чим може бути університет? Досвід Стенфордського університету (США).

3 червня, четвер, 18.00.

Соціальна лабораторія #1. Політика знання.

Інна Совсун. Доступ до вищої освіти як політична функція держави.

Поліна Власенко, Тарас Доронюк, Андрій Пилипенко, Анна Півовар. Wikiлогія: критика псевдонауковості політологічного знання.

4 червня, п’ятниця, 18.00.

Дискусія «Корпоративно етичний університет і спротив кампусу».

Учасники: Анна Кравець, Олексій Радинський, Катерина Рубан, Назарій Совсун, Василь Черепанин.

May 31, Monday, 17.00

Mikhail Maiatsky (University of Lausanne, Switzerland). Between Fraud and Self Delusion, or Is Bologna that Harmless?

Alexandr Bikbov (MSU, «Logos» Magazine). Deregulation and Autonomy: Who Stands to Gain from the Educational Swing?

June 1, Tuesday, 18.00

Alexandr Dmitriev (Higher School of Economics, «The NLO» Magazine). Corporation or Autonomy: (Post)Soviet University in Search for

its Classical Status.

Tetyana Ogarkova. Ukrainian Higher Education Reform: Bureaucracy a la Bolognaise.

June 2, Wednesday, 18.00

Yegor Stadny. University Autonomy in Ukraine and Abroad: Who’s the Boss?

Olena Bogdanova. Understanding What a University Can Be: Some Lessons from Stanford University (USA).

June 3, Thursday, 18.00.

Social Lab #1. Politics of Knowledge.

Inna Sovsun. Access to Higher Education as Political Function of the Government.

Taras Doroniuk, Anna Pivovar, Andriy Pylypenko, Polina Vlasenko. WikiStudies: Criticism of Pseudoscientific Political Science.

June 4, Friday, 18.00.

Discussion «Corporate Ethical University and Campus Resistance».

Participants: Vasyl Cherepanyn, Anna Kravets, Oleksiy Radynski, Kateryna Ruban, Nazariy Sovsun.

З міста до міста - виставка про завойоване місто

24 квітня в київському Музичному театрі відкриласянекомерційна, організована самими художниками виставка критичного мистецтва «З міста до міста». У фокусі експозиції –сьогоднішнє пострадянськемісто, що розуміється як відчужений, «завойований» простір, що дисциплінує і щохвилини відтворює владні ритуали, жертвою яких стають перелякані й деморалізовані жителі. Місто переповнюють заборони, писані й неписані,неочевидну логіку яких тепер має вивчити кожний його мешканець.

Виставка продовжує – і тематично, і за складом учасників – торішні колективні проекти молодих російських і українських художників «Завойоване місто» (Москва) і «Місто переможців» (Самара).

Як і минулі виставки, «З міста до міста»зосереджується на аналізі відносин між городянами і владою, переможцями й переможеними.

«З міста до міста» – відкрита лабораторія дослідження скореного міста, конкретне географічне розташуванняякого, за великим рахунком, виявляється не таким вже важливим. У той самий час, кожне нове місто, у якому здійснюється художнє висловлення (Москва-Самара-Київ), здатне на винятково цінні політичні й соціальні доповнення, що щоразу змушують замислитися про власне місце глядача в місті, яке він звик вважати своїм.

У виставці взяли участь Олександра Галкіна, ДавідТер-Оганьян, Микола Рідний, Антон Куришев, ЖаннаКадирова, Ілля Будрайтскіс, Анатолій Бєлов, СергійШевцов, Нікіт Кадан, Володимир Кузнєцов, Олексій Салманов, АндрюшаКремов, Сергій Попов, Євгенія Бєлорусець, Іван Мельничук, Олександр Бурлака.

У рамках виставки проходять дискусії і зустрічі з художниками.

Сьогодні 26 о 18.30 квітня на території виставки відбудеться дискусія «Битва за місто» за участю Урбаністичної лабораторії Центра візуальної культури.

Виставка проходить за адресою: вул. Межигірська, 2, «Музичний театр» (Київський Муніципальний Академічний Театр Опери й Балету для дітей і юнацтва), ст. метро «Контрактова площа» і протриває до 29 квітня 2010 року.

Про актуальне: Театральний центр НаУКМА

Театральний центр під керівництвом режисера з театру Франка Андрія Приходька перетворився на справжню «сходку по понятіям». Там встановлено «правила гри» (слова керівника), непідкорення яким закриває шлях до творчого використання ресурсів центру (простору приміщень). Правила ці прості: 1. вистави обов’язково мають йти за гроші; 2. половину збору віддається Приходькові у так званий міфічний фонд ТЦ, якого, звісно, офіційно не існує (з пояснення режисера, «на прибиральниць»). Ті колективи, що відмовляються виступати за гроші, стикаються з тиском і погрозами заборонити їхні вистави. Відмова підкорятись правилам розцінюється як «небажання діалогу». Вважаю, що ця проблема має бути відома загалові. Більш детальну інформацію, а також багаторічний досвід «діалогу» з паном Андрієм обіцяю надати всім зацікавленим. Дякую за увагу.

Відео-сюжет таки буде

В результаті довгих дискусій вчора - конструктивне рішення щодо відео-сюжету:
1. він буде;
2. складатиметься з 2 частин:

• "діалог по-ворголівськи": з Олександром Олексійовичем розмовлятиме людина його рівня, викладач, який, на додачу, не є у вирі подій - таким чином, зможемо з'ясувати, які моменти наразі є найменш зрозумілими.
• дискусія: після згаданої першої частини всі присутні зможуть поставити свої запитання учасникам діалогу та і загалом подискутувати

3. час і місце: орієнтовно п'ятниця, 5.03, до 15.00. стосовно місця ще будуть уточнення.


P.S.: Cameramen are wellcome! ;)

Зустріч президента КМА зі студентами: результати

Оголошено було декілька рішень (хоча вони ще не є офіційно затвердженими):
1. Семестри будуть. ТСР посередині першого семестру є, сесія ж буде закінчуватись 30 грудня. Далі будуть двотижневі канікули, після яких починається другий семестр, посередині якого також є ТСР. Сесія другого семестру закінчуватиметься вкінці травня. А далі будуть ще 5 тижнів навчання, які не матимуть по завершенню екзаменаційної сесії. Обидва семестри мають по 15 тижнів теоретичного навчання (це без ТСР та сесій)+другий семестр має ще 5 тижнів навчання. 15+15+5=35 потрібних тижнів теоретичного навчання. Також було оголошено, що на екзаменаційний контроль виходитиме максимум 4 дисципліни на семестр. Така система буде протягом перехідного періоду – 2010-2011 навчального року. Що буде далі поки що невідомо.
2. Щодо змісту, тобто наповнення вищеописаної форми. Навчання буде проходити за модулями, які ділитимуть дисципліну. Тобто в залежності від тематичного наповнення дисципліни вона матиме 1-2-3 модульні контролі. Визначати скільки модульних контролів повинна мати дисципліна, а також форму цих модульних контролів мають кафедри та викладачі. Також було оголошено про таке нововведення, як paper – наукова робота (на кшталт курсової), що має замінити реферати зі всіх дисциплін. Тобто буде один paper на семестр. З якої саме дисципліни буде paper визначатимуть кафедри. Ще одним нововведенням буде summery – коротенька самостійна робота на кожен семінар.

Одразу хочемо привітати всіх студентів та викладачів. Адміністрація прислухалась до результатів референдуму, адже по факту варіант реформатування навчального року збігається з волевиявленням більшості викладачів і студентів, що брали участь в голосуванні. Проте постає багато питань, щодо наповнення навчального процесу.
1. Модульний контроль – кількість та форму визначає кафедра та викладач. Але головне, щоб модульний контроль не забрав на себе усю оцінку, тим самим знецінивши семінари, практичні, лабораторні та інший поточний контроль. І хоча на зустрічі було оголошено, що до модульного контролю ще треба буде допуститись, набравши певну кількість балів, все ж є певне занепокоєння.
2. Загалом нове наповнення навчального процесу перетворює його на тотальну писанину – ви пишете summery кожного семінару, ви пишете один paper на семестр (було б добре, щоб самі студенти визначали з якої дисципліни їм писати paper), ви пишете декілька (кількість модулів залежить наповнення дисципліни) модульних контролів, а потім вкінці з деяких дисциплін ви ще пишете іспит, додайте сюди написання курсових та дипломних і можете йти до гуртівні по ручки та олівці й качати BabyType. Питання:
 Який викладач це все перевірятиме?
 Які знання залишаються після такого виписування? Очевидно, що рівень цих знань не стає вищим, бо якби в писанині був секрет – ми б вже всі давним давно тільки цим і займались та вже стали б великими науковцями.
3. Відсутність екзаменаційної сесії після тих 5 навчальних тижнів нічого не означає. Вочевидь, що на цих 5-ти навчальних тижнях будуть вміщуватись маленькі дисципліни імовірно з одним модульним контролем вкінці. Різниці між модульним контролем та іспитом (можна його назвати міні-іспитом) жодної. Отож час коли з цих дисциплін будуть відбуватись модульні контролі і фактично тою ж екзаменаційною сесією.
4. Отож існує декілька видів контролю:
 Поточний – семінари, практичні, лабораторні.
 Проміжний – модульні контрольні
 Кінцевий – іспити, кількість яких завдяки модульному контролю буде меншою.
Контроль має ризик перерости в самоціль. Контроль за роботою викладача стане жорсткішим. Рейтингова система стане ще рейтинговішою, але рівень знань не підвищиться. Постає питання: навіщо стільки контролю?

У всій цій ситуації дуже важливим є позиція викладачів та студентів. Викладачі повинні в нових умовах відшукати оптимальний варіант наповнення дисципліни, адже саме їм вирішувати долю писанини. А студенти повинні йти на зустріч викладачам активно долучаючись до реформатування цих дисциплін. Звичайно йдеться не про якісь вказівки, мова йде про моніторинг цього процесу. Адже саме студент, всупереч поширеній думці, що адміністрація та викладачі відповідальні за якість освіти, буде в майбутньому відповідати за рівень своїх знань, коли йтиме до працедавця.

Другий лист В. Брюховецького

Шановні колеги!
Я всіляко вітаю заяву президента НаУКМА про вихід нашого університету з так званого «рейтингу-200» через те, що в ньому панує арифметичний підхід (та й то тільки просте додавання), що, практично, ігноруються якісні показники діяльності ВНЗ.
Проте занепокоєння у мене викликає те, що в іншій площині ми ми вже без всебічного критичного аналізу можливих шляхів підвищення якості нашого науково-навчального процесу ладні приймати прості «арифметичні» рішення. Міністерство сказало, що у нас не вистачає для повноцінного (на рівні світових стандартів?) навчального року два тижні. Пажалста! Ми додамо. І все буде в порядку! Звичайно, ми придумаємо, як це зробити, щоб і вовки ситі, й кози цілі…
Я писав свого попереднього листа не для того, щоб заперечити необхідність змін у структурі навчального року і навіть можливого переходу на семестрову систему, а запропонував для розгляду ще один варіант вирішення проблеми. Ті кілька відгуків, які я одержав, переконали мене, що заглибленої дискусії з цього приводу не сталося, а відбувся пошук додаткових аргументів, чому це неможливо.
Неможливо, то неможливо…
Але давайте чесно подивимося, що ж ми пропонуємо. Ми зберігаємо тижні самостійної роботи (щоб кози були цілі) і приєднуємо один з них до канікулів (після сесії!). Так і хочеться лагідно проказати: «Любі друзі!» Кого ж ми дуримо? Самі себе? Замість того, щоб наповнити ТСР реальним змістом ми вже до абсурду розвиваємо канікулярно-відпускову тенденцію. Логічно тоді (для симетрії) буде і другий ТСР приєднати до канікулів, уже літніх. Тижні самостійної роботи даються посередині триместру або семестру, з тим (повторюся), щоб викладач
дав конкретні завдання студенту, проконсультував його в разі потреби, перевірив виконання завдання й оцінив його.
Один декан вважає, що саме двотижневий дефіцит не дозволив йому акредитувати магістерську програму. І ні слова про якість навчального процесу на факультеті. Невже ми серйозно вважаємо, що дві-три додаткові лекції вирішать проблеми якості? Чиновник так може вважати, а ми хочемо заслужити його похвалу: «Правильной дорогой идёте, товарищи, бо покірне телятко дві матки ссе». А як тільки ми почнемо усереднюватися (бо у всіх так; що нам ті Оксфорди-Кембриджі!), замість увиразнювати свою освітню концепцію, розвивати її, то, повірте,
прийдуть й інші забаганки (тепер уже в формі вимог, бо справно їх задовольняємо)… Приміром, кожному тимчасово чинному міністру буде не подобатися або, навпаки, подобатися якась мова… Щоб було як у всіх!
Я розумію, що важко відмовитися від простого рішення. Але ще раз закликаю перевірити всі можливості, пов’язані з удосконаленням, наповненням новим (для нас, не для поважних університетів світу) змістом ТСР і інтеграцією їх в навчальний процес. Невже ми втратили смак до пошуку нестандартних рішень? Тут я ставлю акцент на слові „пошуку”. Якщо ж прийнятного рішення не знаходимо, то треба аргументовано пояснити, чому такого рішення немає і довести, чим новий шлях кращий.
І ще одне важливе питання. Зміни такого масштабу мають системний характер, вони потягнуть за собою дуже багато, хоч сьогодні ми ще цього не усвідомлюємо. Припускаю, що ці зміни можуть бути й позитивні… Все може бути. Але якщо ми проголосили демократичність одним із найважливіших наріжних каменів відродженої Академії, то ми повинні цього принципу дотримуватися в усьому. Рішення такого роду є виключно в компетенції найвищого органу НаУКМА – Академічної конференції. Це навіть не питання вступу до НаУКМА, яке, на жаль,
перебуває в юридичному полі прав Міністерства. Але Міністерство не регулює питань семестрів/триместрів, ТСН і подібних (слава Богу, що це привілей хоч якоїсь куцої нашої автономності). Отож тільки після ухвали АК воно набуває правомочної чинності й усі зобов’язані виконувати цю ухвалу.
В’ячеслав Брюховецький
16 лютого 2010 р.

Лист В'ячеслава Брюховецького та листи-відповіді В. Моренця та М.Глибовця

Останнім часом я одержую листи від студентів і викладачів, стурбованих планом переходу на двоместровий навчальний рік. Оскільки ініціатором і впроваджувачем триместрової системи був я, то вважаю за необхідне висловити свої міркування з цього приводу.
По-перше, історія. Коли ми планували відродження Києво-Могилянської академії, то виходили з того, що в СРСР був задовгий навчальний рік, порівняно з більшістю країн світу. Вірніше, він трактувався майже виключно як «горловий» - студенту треба було все розказати, щоб, не приведи Господи, він не вліз у якусь крамолу. Через те самостійні форми роботи, на що значний наголос ставлять кращі університети світу, практично відкидалися. Повинен був ведений конспект того, чому навчав викладач. Як противага цьому, не без складнощів, але
був у нас уведений тиждень самостійної роботи – в ідеалі викладачі повинні були давати конкретні завдання студентам, а ті їх самостійно виконувати, після чого викладачі мали перевіряти якість виконання цих завдань. Це були робочі тижні, тобто задум полягав у тому, що викладач і студент щодня протягом цього тижня працюють в університеті: викладач консультує студента, якщо в нього є така потреба.
Крім того, новинкою для традиційного радянського навчального року був розподіл його на три частини. Третій триместр, за задумом, був взагалі вибірковим. Студент мав право не вчитися протягом цього триместру. Але на нього ставили короткі вибіркові курси, а також курси зарубіжних викладачів, які на початку травня вже звільнялися зі своїх західних університетів.
І перші років п’ять ця система (і ТСР, і третій триместр) успішно працювала.
Проте згодом першопочаткові задуми, на жаль, були дещо деформовані. І викладачі, і студенти переважно почали трактувати тиждень самостійної роботи як додаткові канікули/відпустку. Далеко не всі викладачі ставили реальні практичні завдання студентам для роботи в цьому триместрі. Я вже не кажу про перевірку того, що студент зробив протягом ТСР… Значна частина студентів, відповідно, сприйняла це за можливість додаткових відпочинку й розваг (звісна річ, не всі). А тим часом саме правильна постановка роботи під час ТСР істотно
допомагала б викладачеві реально, зважено виставляти бали для рейтингу, бо ж усі скаржаться, що важко лише за семінари навіть нормально опитати всіх студентів.
Тепер міністерство чітко виставило вимоги про тривалість навчального року, і наша прозахідна система почала пробуксовувати, бо її сутність перетрактована нами ж уже по-радянськи.
Не вистачає два тижні. Але це не тому, що існують триместри, а тому, що ми, безперервно говорячи про Болонський процес (і на рівні держави, і на рівні університету), іґноруємо один з наріжних принципів роботи кращих університетів світу – виразний акцент на самостійній роботі. Ми й далі хочемо все розказати в аудиторії, а не заохотити студента самому здобути ці знання і допомогти йому навчитися це робити.
Звичайно, можна нічтоже сумяшеся одним махом перейти на двоместрову систему й не морочити собі голови. Але на мій погляд, крім трьох можливостей, які, за моєю інформацією, нині обговорюються в НаУКМА з приводу побудови навчального року, є й четверта: включити тиждень самостійної роботи в нормальне навантаження викладача і студента. Але не тільки формально включити, але й - що найголовніше - наповнити його змістовно.
Звичайно, це вимагатиме більше роботи…
Але, по-перше, вирішить ймовірні проблеми з майбутніми акредитаціями.
По-друге, виразніше й продуктивніше поверне навчальний процес у русло сучасних освітніх концепцій.
По-третє, зекономить значні кошти на переформатування комп’ютерної програми управління навчальним процесом.
По-четверте, відмінна риса нашого навчального закладу збережеться. Адже ми вже практично втратили нашу специфіку прийому студентів… А вона була загальновизнана й вельми успішна.
Звісно, останнє не повинно бути самоціллю. Ящо певні процеси і реалії гальмують рух, від них треба звільнятися. Але чи стосується це триместровості? Я сумніваюся. І сподіваюся, що Ви перед прийняттям остаточного рішення обговорите мої сумніІ сподіваюся, що Ви перед прийняттям остаточного рішення обговорите мої сумніви.
Я сумніваюся. І сподіваюся, що Ви перед прийняттям остаточного рішення обговорите мої сумніви.
І ще одне - якби в 1991-92 роках ми виконували всі вказівки (а тиск з цього приводу був, і ще який!), то НаУКМА став би філією червоного університету.
З повагою,
В’ячеслав Брюховецький,
почесний президент НаУКМА,
запрошений дослідник Колумбійського університету в 2009-10 навчальному році.

----

Дорогий Пане Президенте!
Цілком поділяю Вашу бентегу і турботу про збереження Могилянкою власного,
неповторного "профілю й анфасу"! Водночас хочу звернути увагу на певні
конкретні деталі, в яких і "сидить диявол".
Так, НМЦ провів аналіз змістовного наповнення літнього триместру, свого часу
замисленого в цілях, про які Ви знаєте ліпше за всіх. І виявилося, що з
плином часу і під тиском реальних потреб (передовсім потреби виконання
мінімуму годин на профорієнтовані дисципліни і в багатьох випадках
запровадженого держстандарту) цей триместр фактично давно не є ані
"вибірковим", ані, тим паче, "гостьовим": у наших чинних планах цей триместр
рясно заповнений обов'язковими профорієнтованими, нормативними і
фундаментальними курсами (подекуди - до 5-7! Всі ці дані має А.Ф.Бурбан, ці
дані були представлені на осінній Вченій раді). 7 тижнів навчання, на які до
того ж припадають "травневі святкувальні спазми": чи сприяє це якісному
виконанню і засвоєнню обов'язкових курсів, які просто нікуди більше
"ставити" (з пам'яті пригадую, що особливо сутужно тут економістам і
природничникам, але й іншим - не мед)?
Друге, це наголошене Вами змістовне наповнення тижня самостійної роботи,
який справді використовується по-різному і з різною ефективністю. Тут є і
змістовно-правовий аспект: уявімо собі, що всі спеціальності подбали про
його НАЛЕЖНИЙ навчальний характер у режимі самостійної роботи студентів.
Проте доки в календарному графіку і, відповідно, в усіх наших планах цей
тиждень матиме власну позначку (позначений як тиждень самостійної роботи),
реальні години на нього ставити, ясна річ, не можна, так само не можна їх
враховувати у загальній калькуляції, бо є максимально допустиме тижневе
навантаження, - суворо відстежуваний показник ("виймаємо" ці години з
навчального навантаження на "звільнений від занять" тиждень, розкладаємо їх
на решту 13 тижнів і... вилазимо за ліміти тижневого навантаження)... Тим
часом проблема у НЕДОВИКОНАННІ годин з профорієнтованих дисциплін,
недовиконанні, яке вже сьогодні подекуди сягає 1000 і більше годин
(конкретні приклади представлила Вченій раді член робочої комісії
М.Л.Ткачук).Ми можемо скільки завгодно пояснювати, що у нас студенти більше працюють
самостійно, але на це нам вкажуть на розбіжність між загальним обов'язковим
фаховим мінімумом годин (аудиторна + самостійна) і нашим власним (меншим)
обсягом (аудиторна + самостійна). Вкажуть (і вказують) не тільки колеги з
МОНУ, а й наші колеги з інших вузів (в якості перевіряльників й експертів),
а також - наші зарубіжні колеги. Ну, Бог з ними, "вказувальниками": але ж ми
самі, В'ячеславе Степановичу, бачимо, що майже повсюдно то там, то там
недодаємо "фахової кількості", передбаченої дипломом бакалавра і навіть
магістра з певної спеціальності: ми вже не вписуємося у міністерський диплом
європейського зразка через невідповідність ЗАГАЛЬНИХ годин на фахові
дисципліни. Себто справа навіть не в розподілі "дисциплінарних годин" на
самостійні/аудиторні, а в загальній кількості годин. Врахуймо максимально
допустиме тижневе навантаження на студента, а також те, що рік має межі:
звідси й виникає потреба збільшити кількість тижнів реальної навчальної
роботи, відображеної у планах, графіках і розкладах. Це - факт, що його не
обійти (зосібна у світлі дипломів європейського зразка та акредитацій).
Семестровість дає додатково 3 навчальні тижні, при цьому навіть існує
можливість зберегти тижні самостійної роботи і вийти на толерантний графік
проведення сесій (тепер у студентів буває по 2 іспити на день!). Особисто
мені триместровість і звична, і мила, і люба. Але що робити з арифметикою:
прямими кількісними показниками наших навчальних планів? Я кажу це для того,
щоб ми обговорювали проблему, тримаючи на оці ці важливі фактичні обставини.
З повагою і найкращими зиченнями,
В.П.Моренець

---

Шановний В'ячеславе Степановичу!

З цікавістю та розумінням про стурбованість прочитав Вашого
листа. В основному, я підтримую Ваші думки. Але з тексту я зрозумів,
що Вас погано інформують. Хотів довести Вашого відома ці уточнення.
1. В Україні зараз впроваджуються ГАЛУЗЕВі СТАНДАРТи ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ
з затвердженими ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНими ХАРАКТЕРИСТИКАми
БАКАЛАВРів, наприклад по факультету інформатики
НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ 050103 «ПРОГРАМНА ІНЖЕНЕРІЯ». Навчально-методичні комісії напрямку вимагають чіткого дотримання цього стандарту і по відношенню до навчальних планів. МОН видав наказ про дотримання цього стандарту в грудні 2009 року. Потім з'явилися накази про зміну кредиту,
структури навчальних планів і змісту гуманітарного блоку,.... Наші навчальні плани суттєво недобирали по загальній кількості річного тижневого навантаження (2 тижні). Я пробував це обійти, додавши тижневе навантаження, суттєво, як Ви пишете, зробивши акцент на самостійну роботу. Але при цьому виявилося, що 24 години доби нам не вистачає. Додатково вплинули і думки про сесію. В терміни, які виділені для сесії в нашому календарному плані, нормально втиснути іспитові випробування неможливо.
Я Вам уже доповідав про те, що мені не вдалося ліцензувати останню магістерську програму саме з цих причин. Посилання на "експериментальний статус" нашого університету вже не спрацьовують.
Я ставив питання перед керівництвом університету про отримання такого
"статусу", що дозволило б обійти вказані вимоги МОНУ. Але мені сказали, що це зробити не можливо.
Все це і привело до думок про перехід на двосеместровість.
2. Викликає занепокоєння і якість "залишкових знань" студентів НаУКМА. Мабуть, Ви не дивилися результати останньої "міністерської" перевірки знань гуманітарного блоку, що проводилася за нашими тестами. Всередньому якісні
показники не перевищують 30 процентів. Думаю, по на фахових дисциплінах вони будуть ще меншими. Про це свідчать останні результати державного іспиту.
А нам потрібно боротися за статус науково-дослідницького навчального закладу....
3. В нових навчальних планах ніхто не відкидає два тижні самостійної роботи.
Вони присутні. На навчально-методичній раді якраз і наголошувалося на суттєві організаційні зрушення по наповненню їх змістом та покращення оцінювання самостійної роботи, про що і Ви наголошуєте.
4. Думаю, що переформатовувати комп’ютерну програму управління навчальним процесом суттєво не буде потрібно, якщо вона зроблена на професійному рівні. В дані третього триместру можна загнати
"нульові або пусті" , які не будуть впливати на сумарні показники і т.п..
5. Я провів опитування студентів та викладачів із зазначених Вами питань. На останній зустрічі зі студентами були присутні і представники керівництва університету. В переважній більшості, вони підтримують запропоновані Вченою Радою рішення проблеми. Викликає занепокоєння намагання деяких студентів (не кращих) впливати на розробку навчальних планів та навіть робочих програм, про що засвідчує виступ на зазначених зборах голови студентської колегії університету. З останнього виступу я зробив висновок, що про підвищення якості навчання ці "ораторів" і не згадують, мова йде тільки про канікули і т.п.

З повагою та найкращими побажаннями,
М.Глибовець