Зустріч президента КМА зі студентами: результати

Оголошено було декілька рішень (хоча вони ще не є офіційно затвердженими):
1. Семестри будуть. ТСР посередині першого семестру є, сесія ж буде закінчуватись 30 грудня. Далі будуть двотижневі канікули, після яких починається другий семестр, посередині якого також є ТСР. Сесія другого семестру закінчуватиметься вкінці травня. А далі будуть ще 5 тижнів навчання, які не матимуть по завершенню екзаменаційної сесії. Обидва семестри мають по 15 тижнів теоретичного навчання (це без ТСР та сесій)+другий семестр має ще 5 тижнів навчання. 15+15+5=35 потрібних тижнів теоретичного навчання. Також було оголошено, що на екзаменаційний контроль виходитиме максимум 4 дисципліни на семестр. Така система буде протягом перехідного періоду – 2010-2011 навчального року. Що буде далі поки що невідомо.
2. Щодо змісту, тобто наповнення вищеописаної форми. Навчання буде проходити за модулями, які ділитимуть дисципліну. Тобто в залежності від тематичного наповнення дисципліни вона матиме 1-2-3 модульні контролі. Визначати скільки модульних контролів повинна мати дисципліна, а також форму цих модульних контролів мають кафедри та викладачі. Також було оголошено про таке нововведення, як paper – наукова робота (на кшталт курсової), що має замінити реферати зі всіх дисциплін. Тобто буде один paper на семестр. З якої саме дисципліни буде paper визначатимуть кафедри. Ще одним нововведенням буде summery – коротенька самостійна робота на кожен семінар.

Одразу хочемо привітати всіх студентів та викладачів. Адміністрація прислухалась до результатів референдуму, адже по факту варіант реформатування навчального року збігається з волевиявленням більшості викладачів і студентів, що брали участь в голосуванні. Проте постає багато питань, щодо наповнення навчального процесу.
1. Модульний контроль – кількість та форму визначає кафедра та викладач. Але головне, щоб модульний контроль не забрав на себе усю оцінку, тим самим знецінивши семінари, практичні, лабораторні та інший поточний контроль. І хоча на зустрічі було оголошено, що до модульного контролю ще треба буде допуститись, набравши певну кількість балів, все ж є певне занепокоєння.
2. Загалом нове наповнення навчального процесу перетворює його на тотальну писанину – ви пишете summery кожного семінару, ви пишете один paper на семестр (було б добре, щоб самі студенти визначали з якої дисципліни їм писати paper), ви пишете декілька (кількість модулів залежить наповнення дисципліни) модульних контролів, а потім вкінці з деяких дисциплін ви ще пишете іспит, додайте сюди написання курсових та дипломних і можете йти до гуртівні по ручки та олівці й качати BabyType. Питання:
 Який викладач це все перевірятиме?
 Які знання залишаються після такого виписування? Очевидно, що рівень цих знань не стає вищим, бо якби в писанині був секрет – ми б вже всі давним давно тільки цим і займались та вже стали б великими науковцями.
3. Відсутність екзаменаційної сесії після тих 5 навчальних тижнів нічого не означає. Вочевидь, що на цих 5-ти навчальних тижнях будуть вміщуватись маленькі дисципліни імовірно з одним модульним контролем вкінці. Різниці між модульним контролем та іспитом (можна його назвати міні-іспитом) жодної. Отож час коли з цих дисциплін будуть відбуватись модульні контролі і фактично тою ж екзаменаційною сесією.
4. Отож існує декілька видів контролю:
 Поточний – семінари, практичні, лабораторні.
 Проміжний – модульні контрольні
 Кінцевий – іспити, кількість яких завдяки модульному контролю буде меншою.
Контроль має ризик перерости в самоціль. Контроль за роботою викладача стане жорсткішим. Рейтингова система стане ще рейтинговішою, але рівень знань не підвищиться. Постає питання: навіщо стільки контролю?

У всій цій ситуації дуже важливим є позиція викладачів та студентів. Викладачі повинні в нових умовах відшукати оптимальний варіант наповнення дисципліни, адже саме їм вирішувати долю писанини. А студенти повинні йти на зустріч викладачам активно долучаючись до реформатування цих дисциплін. Звичайно йдеться не про якісь вказівки, мова йде про моніторинг цього процесу. Адже саме студент, всупереч поширеній думці, що адміністрація та викладачі відповідальні за якість освіти, буде в майбутньому відповідати за рівень своїх знань, коли йтиме до працедавця.