Злободенне: листування Т. Лютої з адміністрацією стосовно графіті на стінах Могилянки

1. Перший лист Т. Лютої:

Шановні Колеги!

Звертаюсь до Вас у справі корпоративної етики, суть якої полягає у кричущих
і неприпустимих методах боротьби у середовищі викладачів та студентів НаУКМА. Сьогодні, 26 лютого, було
розмальовано частину академічних будівель, в тому числі стіну архітектурної пам*ятки державного рівня - поварні
Києво-Братського монастиря, у приміщенні якого розташовується Музей НаУКМА, зображенням ворога маргіналів -
одного з деканів Могилянки. Ця "дитячо-культурологічна" витівка могла б залишитись дрібним хуліганським випадком,
якби не та хвиля тиску з боку зацікавленого у збереженні свого статусу (не по праву занятого на магістерській програмі,
де за правилами НаУКМА мають право викладати дипломовані фахівці не нижче кандидатського рівня) одного з
викладачів кафедри культурології, яким, очевидно і було організовано цей культурологічний "екшн".
Після ознайомлення із списком "підписантів" під зверненням так званої "групи підтримки" до Президента НаУКМА Квіта С.М. було визначено, що частину списку складають люди, що не мають відношення до НаУКМА, або ті, що не знають про цю ситуацію у нашому університеті взагалі. Деякі зі списку вже заявили про свою непричетність до цієї маніпуляції свідомістю студентів, а головне - висловлюють обурення з приводу фальсифікації інформації і використання своїх прізвищ у цій брудній грі. Остання обставина може стати предметом судового позву.
У зв*язку з викладеним прошу адміністрацію НаУКМА створити комісію по корпоративній етиці, або розглянути це питання на найближчому засіданні Вченої Ради із винесенням відповідних компетентних рішень.
Музей виступатиме з вимогою компенсації коштів ремонту розмальованої стіни і розміщення на сайті академії вибачень "групи підтримки" перед працівниками відповідних служб академії за свою поведінку.
Особисто додам: якщо це така "візуальна культура" з боку наших же співробітників і студентів, то для чого нам такі центри і культура взагалі??
З повагою і надією розуміння ситуації.
Керівник центру "Музей української звитяги", к.і.н. Тетяна Люта

2. Відповідь В. Черепанина:

Шановні колеги!
Я обурений такими безпідставними звинуваченнями - як Ви, пані Тетяно, смієте звинувачувати "одного з викладачів кафедри культурології" в організації якогось розмалювання стін? Чому це саме культурологічний екшн? До чого тут Центр візуальної культури? Припиніть виливати цей весь бруд і цькувати ні в чому не винних людей - Ви що, вирішили знайти цапа-відбувайла для своїх проблем?? Це вже переходить усі розумні межі.
Вимагаю негайних вибачень!
З повагою,
Василь Черепанин.

3. Другий лист Т. Лютої:

Шановний Василю! Я не знаю хто тут цап, але я не божевільна!!!! Акція з підписами співробітників кафедри культурології - це факт. Ваш підпис стоїть на одному з аркушів!!!! Малюнки на стінах з підписами про декана - факт - підтвердять служби НаУКМА. НЕ перекидайте, пане Василю, з хворої голови на здорову.
От і розберемося хто винний і які у кого проблеми на комісії. Я б не втручалася б у ситуацію, якби Ваші посіпаки не розмалювали мені стіни, повірте. І я, а не Ви, вимагаю вибачення і очищення стін!!!
Бувайте здорові, ЛТЮ

4. Відповідь В. Черепанина на 2 Лист Т. Лютої:

Шановні колеги!
Перепрошую, але терпіти таке хамство у виконанні пані Т.Лютої в університеті просто неприпустимо. Хіба це вкладається у корпоративну етику - сміхотворні звинувачення, безпідставні образи і цькування? Що це за тон і словник - "хвора голова", "посіпаки" (виявляється, у мене є посіпаки - sic!) - хіба це риторика університетського викладача?? До чого тут відкритий лист (який я, звісно, теж підписав) з приводу ситуації, що склалася з викладачем кафедри культурології О.О.Івашиною, до якихось малюнків на стінах? Те, що в них Ви, пані Тетяно, вбачаєте "підписи про декана", свідчить виключно про Вас - залишається поспівчувати якомусь із наших деканів, якщо його образ ввижається комусь таким чином і приписується графіті, яке, як ми з"ясували, рекламує виступ у Києві французького ді-джея Jerome (http://live.debosh.us/blog/867.html).

Комісії, яка б мала розбиратися з такими фантазмами однієї людини, місце не в університеті, а деінде. Натомість варто було б справді розібратися, яким чином людина, яка рішенням Колегії Державного комітету архівів України визнана фальсифікатором і підробником архівних довідок та якій внаслідок цього обмежили доступ до документів Національного архівного фонду, займається архівною справою в Академії та ще й викладає і очолює музей (http://www.archives.gov.ua/Law-base/SCAU/index.php?2005-5). Бо це справді таки питання, яке ганьбить імідж нашого університету і псує наше реноме.

З повагою,

Василь Черепанин,

PhD, cultural studies department,

Head of Visual Culture Research Centrе of National University of Kiev-Mohyla Academy.

5. Третій лист Т. Лютої:

Дякую, шановні колеги, всім за увагу.
Я залишаю за собою своє право відповісти П. Черепаніну в інший спосіб, а не на шпальтах корпоративного листування.
Лише скажу, що це нагадує славетні 30-ті роки.